Спортивні вихідні для дорослих та дітей нашої громади!

 

11 вересня відзначають " День фізичної культури та спорту" ось і учні нашої школи вирішили прийняти участь у спортивних змаганнх.

Особисто я асистувала вчителю фізичної культури Зубець Олегу Анатоліївичу. В змаганнях брав участь його учень з особливими освітніми потребами (ООП) та зайняв перше місце підтягнувшись 10 разів!

Також, команда з воейболу, зайняла перше місце! 

Честь та гордість учителя і школи!

Дуже вдало пройшов день для всіх! Вдячна всім організаторам та всім, хто приймав участь! Особисто мені це була чудова можливість отримати досвід для подальшої роботи!
 

Маленькі досягнення - це кроки до великої мети))

Всі діти різні- наче сніжинки) групове заняття чи індивідуальне - головне щоб було цікаво)

Ефективність застосування ЛФК

 

Лікувальна фізична культура — метод лікування, що використовує засо­би і принципи фізичної культури для лікування захворювань і ушкоджень, по­передження їх загострень і ускладнень, відновлення здоров'я і працездатності хворих і інвалідів.

Головним засобом лікувальної фізичної культури (ЛФК) є фізичні вправи. їх основою є м'язова діяльність, біологічна роль якої має надзвичайно велике значення у житті людини. Існує безпосередня залежність і тісний взає­мозв'язок між м'язовою роботою і діяльністю внутрішніх органів, нормальним функціонуванням центральної нервової системи (ЦНС), які створилися і роз­винулися у процесі еволюції. З огляду на це, зниження рухової активності (гі­подинамія) призводить до порушень функціонального стану організму і виник­нення хворобливих змін у серцево-судинній, дихальній, травній та Інших системах.

При захворюваннях порушуються нормальна життєдіяльність і функціо­нальний стан організму, знижується пристосування його до змін зовнішнього середовища, знижується м'язова працездатність та бажання виконувати фізичну роботу.

 З метою створення умов для одужання, попередження ускладнень і загострення захворювань, хворим призначають переважно спокій або суттєво обмежують їхню рухову активність. Однак тривалий спокій спричиняє зміни діяльності систем і організму в цілому, підсилює порушення, викликані хворо­бою. Це може призвести до виникнення цілого ряду ускладнень, що значно по­гіршують перебіг захворювання і можуть загрожувати життю хворого. Тому у сучасній медицині прийнято поєднувати спокій з фізичними рухами за умови, що стан хворого це дозволяє.

ЛФК зменшує негативний вплив вимушеного спокою, підвищує тонус і активізує діяльність організму, мобілізує його захисні і компенсаторні реак­ції, попереджує ускладнення, відновлює і розширює функціональні можли­вості організму, наближає і функціональне одужання, скорочує терміни лікування.

Добираючи спеціальні вправи, дозуючи їх залежно від характеру і клі­нічного перебігу хвороби чи травми можна цілеспрямовано впливати і пере­важно змінювати певні функції організму шляхом відновлення ушкоджених систем, адаптуючи хворого до фізичних навантажень побутового і виробни­чого характеру.

Поступово зростаючі дозовані фізичні навантаження забезпечують загаль­ну тренованість організму, що є основою відновлення працездатності хворого. Тому ЛФК є обов'язковим лікувальним засобом і невід'ємною складовою час­тиною процесу реабілітації.

ЛФК входить до комплексного методу лікування, що застосовується в су­часній медицині. Його суть полягає у поєднанні позитивного впливу на орга­нізм різних засобів і методів лікування, що доповнюють один одного. Це забез­печує найшвидше одужання і реабілітацію хворих з максимальним ефектом за короткий час в межах існуючого захворювання або наслідків травми. Розрізня­ють терапевтичні, хірургічні і ортопедичні методи лікування, дієтотерапію, психотерапію.

+Головною особливістю, яка виділяє ЛФК з усіх інших методів лікування, є свідома і активна участь хворого у процесі лікування фізичними вправами. 

 

У процесі застосування ЛФК у комплексному лікуванні хворих слід виз­начати її ефективність, щоб контролювати правильність добору фізичних вправ і доцільність обраної методики, оперативно вносити корективи у занят­тя і курс ЛФК. Методи дослідження ефективності ЛФК залежать від харак­теру захворювання, оперативного втручання, травми. Загальновизнаним пра­вилом є визначення фізіологічної кривої навантаження у процесі занять ЛФК. Розрізняють такі види контролю: експрес-контроль, поточний І етапний контроль.

Експрес-контроль застосовують для оцінки ефективності одного заняття (терміновий ефект). Для цього вивчають безпосередню реакцію хворого на фі­зичне навантаження. Проводяться лікарсько-педагогічні спостереження, виз­начається ЧСС, дихання і артеріальний тиск до, під час і після заняття. Отри­мані дані дають змогу побудувати фізіологічну криву навантаження, що при вірно спланованому занятті поступово підвищується у вступній частині, дося­гає свого максимуму в середині основної і знижується у заключній частині заняття. Під час експрес-контролю рекомендується використовувати радіоте­леметричні методи дослідження (телеелектрокардіограф, електрокардіосиг-налізатор та ін.), що мають особливо велике значення при серцево-судинній патології.

Поточний контроль проводять протягом всього періоду лікування не мен­ше ніж раз на 7-10 днів, а також при зміні рухового режиму. Він дає можли­вість своєчасно вносити корективи у методику занять, програму фізичної реа­білітації. Використовують клінічні дані, результати функціональних проб, по­казники інструментальних методів дослідження, антропометрії.

Етапний контроль проводять для оцінки курсу лікування загалом (куму­лятивний ефект), для чого перед початком занять ЛФК і при виході з лікарні поглиблено обстежують хворого. Використовують антропометричні виміри і, залежно від характеру патології, проводять функціональні проби і спеціальні методи дослідження, шо свідчать про стан тієї чи іншої системи: серцево-су­динної, дихальної, нервової, опорно-рухового апарату та ін. Так, для визначен­ня функціонального стану серцево-судинної системи застосовують динамічні проби з різними фізичними навантаженнями: присіданнями, ходьбою на місці, бігом, підскоками, вправами на велоергометрі, тредмілі (доріжка, що пересува­ється), сходження по східцях. За реакцією ЧСС, артеріального тиску, часу від­новлення цих показників після навантаження робиться висновок про функціо­нальний стан серцево-судинної системи і дається оцінка фізичної працездат­ності на даний час.

У клінічній практиці для складання індивідуального рухового режиму та оцінки ефективності фізичної реабілітації у лікарсько-трудовій експертизі ви­никає необхідність у визначенні толерантності до фізичних навантажень, тобто здатність організму витримувати їх без негативних порушень стану. Виз­начається вона шляхом поступового зростання навантажень з одночасним електрокардіографічним контролем. При появі перших ознак погіршення коро­нарного кровообігу, що фіксується на електрокардіограмі — пробу припиня­ють, фіксуючи при цьому ЧСС. Момент появи ознак несприятливої реакції на­зивається порогом толерантності до фізичного навантаження. Він дає можли­вість об'єктивно призначати оптимальний рівень фізичних навантажень під час занять ЛФК, який, зрозуміло, значно нижчий порогового, а також визначи­ти рівень підготовки до фізичної праці. Для цього порогову толерантність зіс­тавляють з професійними енерговитратами.

Вимірювання рухів у суглобах є одним із головних методів оцінки рухо­вих можливостей пацієнта при багатьох захворюваннях, травмах і деформаціях опорно-рухового апарату. Порівнюючи амплітуду активних і пасивних рухів особи, яку обстежують, з амплітудою ідентичних рухів здорової людини можна судити як про порушення, так і про відновлення обсягу рухів у процесі лікуван­ня, оцінювати ефективність занять ЛФК та інших засобів фізичної реабілітації. Амплітуду рухів у повному обсязі, тобто нормальну, прийнято оцінювати у 5 балів; 3/4 нормальної амплітуди рухів — 4 бали; 1/2 — 3 бали; 1/4 — 2 ба­ли; мінімальна амплітуда рухів — 1 бал; рухи відсутні — 0 балів.

(рис1)

Вимірювання рухів у суглобах проводять за допомогою інструментів різної складності. Найбільш широко у практиці застосовують універсальний кутомір або гоніометр. Він складається з транспортира зі шкалою до 180°, до якого прик­ріплено два плеча (бранши) довжиною по 30-40 см (рис.1). Одна з бранш рух­лива. При вимірюванні вісь кутоміра сполучається з віссю суглоба, а бранши розташовуються по осі проксимального і дистального сегментів, що зчленову­ються. Для виключення помилок та з метою уніфікації і можливості об'єктивно­го порівняння результатів вимірю­вань слід використовувати однакові методики вимірювання.

При вимірюванні рухів у пле­човому суглобі за вихідну величину приймають 0° при опущеній руці і зімкнутих браншах кутоміра. У колінному суглобі невозап'ястковому, кульшовому і колінному суглобах за вихідну величину береться 180°, а гомілковостопному — 90. Вимірювання обсягу рухів в окремих відділах хребта проводять за допо­могою комбінованого кутоміра, а у широкій практиці — візуально за макси­мальними рухами в частинах хребта. У шийному відділі хребта згинання у нормі відбувається до торкання підборіддя з грудиною, розгинання — до гори­зонтального положення потилиці, нахили вбік — до торкання вушної ракови­ни надпліччя, при максимальній ротації підборіддя торкається акроміона. При нормальній рухомості у поперековому відділі хребта пацієнт при нахилі тулу­ба уперед може торкнутися кінчиками пальців рук підлоги, а на обмеження

+

Рис. 2 Положення кутоміра при вимірюванні рухомості у суглобах: 1-4 — плечовому; 5, 6 — ліктьовому; 7, 8 — кульшовому

 

Як варіант "чим можна заміниті оцінку")

 

 Безліч ідей, варіантів та це тільки краплина з усього того, чим можна замінити оціку)) З таких наліпок можна зробити браслети або закладки! 

Креативність педагога у наш час - це крок до зацікавлення та гарної успішності учнів.

КАРТОТЕКА СУЧАСНОГО РЕАБІЛІТОЛОГА.

№	НАЗВА ТЕХНОЛОГІЇ АБО МЕТОДИКИ	АВТОР ТЕХНОЛОГІЇ АБО МЕТОДИКИ	ПОСИЛАННЯ НА ВЕБ-РЕСУРС	КОРЕКЦІЙНИЙ ЕФЕКТ	РОЗВИВАЛЬНИЙ ЕФЕКТ	ТРЕНУВАЛЬНИЙ ЕФЕКТ
	«Школа розумного руху»	Аксьонова Олена	https://rozumruh-zp.blogspot.com/p/blog-page_27.html	Формування морально-вольових якостей та позитивного ставлення до оточуючої дійсності	Розширення рухового досвіду, вдосконалення навичок життєво необхідних рухових дій,  використання їх у повсякденній та ігровій діяльності.	Розширення функціональних можливостей систем організму шляхом цілеспрямованого розвитку основних фізичних якостей і природних здібностей.
1.	Пол Деннисон	Гімнастика мозку	https://academikstar.blogspot.com/2018/02/blog-post_7.html	Розвиток міжпівкульної взаємодії та синхронізація роботи півкуль головного мозку, що сприяє активізації розумової діяльності.	Комплекс вправ, які сприяють розвитку міжпівкульної спеціалізації і міжпівкульної взаємодії	Пріоритетом даного напрямку є розвиток кожного індивіда в рамках його власної системи «тіло-інтелект».
2.	Станіслав Жуков	БІЛОЯР	http://beloyar.ru/	Лордоз, кифоз, сколіоз…Позитивний вплив на опорно-руховий апарат.	Ефективна терапія захворювань хребта та опорно-рухового апарату.	Відновлення центральної нервової системи, яка і відновлює порушені функції управління внутрішніми органами. Відбувається одночасний вплив відразу на всі групи м'язів. Розсмоктуються вузли, і зникають спазми.
3.	Андрій Попков	Антистресова пластична гімнастика	https://drive.google.com/file/d/1CyOsOP25HyqWv5MM7cbeghSSrwEngusJ/view	Збереження та зміцнення здоров'я дітей, формування ціннісного ставлення до здорового способу життя	Формування життєво необхідних рухових умінь і навичок дитини відповідно з його індивідуальними особливостями розвитку фізичних якостей психологічних основ особистості накопичення рухового досвіду	Створення умов для розвитку, саморозвитку та реалізації потреби в руховій активності
4.	Хасай Алієв	КЛЮЧ	https://actionvideo.ru/uk/finansovyjj/uprazhnenie-dlya-glaz-h-m-alieva-opyt-samoregulyacii-po-metodu-klyuch.html	Спеціальні ключові ідеорефлекторние прийоми, які знімають напругу, викликають розслаблення.	Зняття стресу та управління стресом, використання його енергії на благо здоров'ю і бажаним цілям.	Забезпечується можливість так званої психологічного розвантаження і перезавантаження.
5.	Тетяна Шкурко	Танцювально-експресивний тренінг	https://pidru4niki.com/17190512/psihologiya/tantsyuvalno-ruhova_terapiya	Виховати естетичний смак до музики, вміння слухати і розуміти її, згодом підвищується рівень емоційної чутливості, розвивається музичний слух.	Формування музично-сенсорних здібностей у дітей раннього й молодшого дошкільного віку.	Вслухування, розрізнення, відтворення чотирьох основних властивостей звуку - висоти, тривалості, тембру й сили.
6.	Звіад Арабулі	Гімнастика ХАДУ	https://mixsport.pro/ua/blog/cto-takoe-gimnastika-hadu-i-kakuu-polzu-ona-prinosit	Призначають людям з патологіями опорно-рухового апарату, хворобами серцево-судинної, дихальної, ендокринної системи та шлунково-кишкового тракту, патологіями обміну речовин, проблемами із зором, нервовими розладами.	Допомагає зміцнити організм, запобігти розвитку різних хвороб, підтримувати себе у хорошій формі та поліпшити настрій.	Гімнастика хаду сприяє загальному поліпшенню організму.
7.	Сергій Реутський	"Фізкультура про інше"
8.	Роландас Радвілла	Дитячі ігри
9.	Олександра Дубогай	Навчання в русі	http://pidlistsi.at.ua/publ/navchannja_u_rusi/1-1-0-3	Передбачає зміну діяльності, чергування інтелектуальної, емоційної та рухової її видів для індивідуальної, парної, групової форм роботи, що стимулює миттєве мислення учнів, сприяє своєчасному запобіганню розумової втоми.	Поліпшує якість сприйняття навчальної інформації, безпосередньо спонукає дітей демонструвати свої розумові здібності та знання.	Приділяється велика увага оздоровчій роботі на уроках, використовуючи різноманітні види хвилинок відпочинку:зорові, психологічні, ритмічні, віброгімнастика, ігри – шнурівки,пальчикова гімнастика, ходіння по масажних доріжках.
10.	Володимир Висоцький	Педагогіка спільного успіху

У ЧОМУ РІЗНИЦЯ МІЖ ЛФК ТА АФК?

№	ЛФК	АФК
1.	Метод лікування	Метод адаптації.
2.	Відновлення порушених функцій	Розвиток, уміння орієнтуватися в навколишній дяльності.
3.	Спрямоване використання за нозологічною ознакою.	Творча діяльність для мотивування розвитку психічних функцій, виховування особистості та самореалізації індивідуальних здібностей.
4.	Медчина дисципліна	Комплекс спортивно-оздоровчого характеру
5.	Методи часткового або повного відновленн функцй організму	Засіб відновлення, зміцнення та підтримки
6.	Доповнення до лікувальних маніпуляцій	Життєва філософія та активний спосіб життя